Міністерство освіти та науки України НУ „Львівська політехніка” Лекція №8 з курсу: «Застосування засобів об’єктно-орієнтованого програмування в лінгвістичних задачах» Львів - 2010 Розділ 6. Файли Програми, які до цього часу ми розглядали, виводили результат своєї роботи на екран. Разом з тим, Delphi дозволяє зберігати результати роботи програми на диску комп'ютера, у файлі, що дає можливість використовувати ці дані для подальшої обробки. 6.1. Оголошення файлу Файл — це структура даних що має ім’я, та містить послідовність елементів даних одного типу, причому кількість елементів послідовності практично не обмежена. У першому наближенні файл можна розглядати як масив змінної довжини необмеженого розміру. Як і будь-яка структура даних (змінна, масив) програми, файл повинен бути оголошений в розділі опису змінних. При оголошенні файлу указується тип елементів файлу. У загальному вигляді оголошення файлу виглядає так: Ім’я: file of Тип елементів; Приклади: res: file of char; // файл символів koef: file of real; // файл дійсних чисел f: file of integer; // файл цілих чисел Файл, компонентами якого є дані символьного типу, називається символьним, або текстовим. Опис текстового файлу в загальному вигляді виглядає так: Імя: textfile; де: . ім'я — ім'я файлової змінної; . TextFile — позначення - типу, який вказує, що Ім'я — це файлова змінна, яка представляє текстовий файл. 6.2. Призначення імені файлу Оголошення файлової змінної задає тільки тип компонентів файлу. Для того, щоб програма могла виводити дані у файл або прочитувати дані з файлу, необхідно вказати конкретний файл, тобто пов'язати файлову змінну з конкретним файлом (задати ім'я файлу). Ім'я файлу задається викликом процедури AssignFile, що пов'язує файлову змінну з конкретним файлом.  Опис процедури AssignFile виглядає наступним чином: AssignFile(var f, Ім’я файла: string) Ім'я файлу задається згідно прийнятим в Windows правилам. Воно може бути повним, тобто складатися не тільки безпосередньо з імені файлу, але і включати шлях до файлу (ім'я диска, каталогів і підкаталогів). Нижче приведені приклади виклику процедури AssignFiie: AssignFile(f, 'a:\result.txt'); AssignFile(f, '\students\ivanov\koreni.txt'); fname:=('otchet.txt'); AssignFile(f,fname); 6.3. Вивід у файл Безпосередньо вивід в текстовий файл здійснюється за допомогою інструкції write або writeln. У загальному вигляді ці інструкції записуються таким чином: write (Файлова змінна, Список виводу) ; writeln (Файлова змінна, Список виводу); де: . Файлова змінна — це змінна, що ідентифікує файл, в який виконується вивід; . Список виводу – це розділені комами імена змінних, значення яких треба вивести у файл. Окрім імен змінних в список виводу можна включати стрічкові константи. Наприклад, якщо змінна f є змінною типу TextFiie, то інструкція виводу значень змінних x1 і х2 у файл може бути такій: write(f, 'Корені рівняння', x1, х2); Відмінність між інструкціями write і writeln полягає в тому, що інструкція writeln після виведення всіх значень, вказаних в списку виводу, записує у файл символ "новий рядок". 6.4. Відкриття файлу для виводу Перед виводом у файл його необхідно відкрити. Якщо програма, що формує вихідний файл, вже використовувалася, то можливо, що файл з результатами роботи програми вже є на диску. Тому програміст повинен вирішити, як поступити із старим файлом: замінити старі дані новими або нові дані додати до старих. Спосіб використання старого варіанту визначається під час відкриття файлу.  Можливі наступні режими відкриття файлу для запису в нього даних: . перезапис (запис нового файлу поверх того, що існує або створення нового файлу); . додавання в існуючий файл. Для того, щоб відкрити файл в режимі створення нового файлу або заміни що існує, необхідно викликати процедуру Rewrite(f), де f — файлова змінна типу TextFile. Для того, щоб відкрити файл в режимі додавання до вже існуючих даних, що знаходять...